1. (що) (посідати що-небудь, володіти чим-небудь) мати: а Бара(н) николи та(м) ѡ(б)рубу своεго ѡсо(б)ного в то(м) мε(ст)цу, мεжи границами Ласковскою, Народи(ц)кою и рεчищо(м) Глумо(в)ски(м) нε мεва(л) (Житомирщина, 1595 ККПС 65);
(засновувати, утримувати) мати: и позволили есмо… людямъ тамошнимъ корчмы въ домахъ своихъ, хто похочетъ, мѣвати и вшелякимъ напиткомъ тутошнимъ и чужестороннымъ шинковати водле воли и постановенья преречоного княжати (Варшава, 1585 АрхЮЗР 7/ІІІ, 286).
2. (що) (одержувати, діставати) мати: а там николи панове Дублян // жадъного вжитку в ставу Свищовском не мевали (Свищів, 1553 АрхЮЗР 8/VІ, 29–30); На том жє плꙗ́цꙋ тó(т) нáшъ Гєтманъ пострѣлє́ный, Прїи́халъ до Кíєва, нáполы ꙋмє́рлый: Гдє розмаи́ти(х) лѣкарствъ дóлгїй чáсъ заживалъ, На Доктóры ѡ(т) Кролꙗ самого коштъ мѣвалъ (Київ, 1622 Сак.В. 47 зв.); Ѡ(т)чє, Ѡ(т)чє… // в хорóбахъ тєбє єсмо за Патрóна мѣ́ли, Твои́мъ дозóромъ, жадной скóрби нє тєрпѣ́ли. Ѡво згóла за Ѡ(т)ц҃а тєбє смо всѣ знáли Кгды цвичє́н̾є, ѡдѣ́жꙋ и жи́вность мѣвáли (Луцьк, 1628 Андр.Лям. 12);
досягати (чого), здобувати (що): На то(т) ча(с) бѣсове триꙋ(м)фы мѣваю(ть) Кгды православного въ ере(с) ꙋловлѧю(ть) Бѣсовскому кн҃зю радости приносѧть, и ѡ помо(ч) его конечную просꙗть (к. ХVІ – поч. ХVІІ ст. ПДПИ 182, 104); Ѡ Кóпїє, ты в(ъ) Цр҃кви вѣ́чнє прєбывáєшъ, Ты нєпрїáтєль нáши(х) зáвшє побѣждáєшъ. Тобóю дїаволскїи пóлки прогонѧ́ємъ, Прєз(ъ) тєбє прєслáвноє звитѧ́зство мѣвáє(м) (Львів, 1631 Волк. 31).
