СУМ 16-17 ст.

Мятежникъ

мѧтежникъ
ч.
Бунтар, заколотник: мѧтє́(ж)ни(к), бꙋ(н)тóв̾ни(к), спра(в)ца трвóги (1596 ЛЗ 57); tumultuari(us), мятεжникъ (1642 ЛС 405); Мѧтє́жникъ: Бꙋнтόвникъ, Колόтникъ (Львів, 1642 Жел.П. 7 зв.).