(місцe, дe збирають мито) митниця: ст҃ыи ма(т)фѣи. былъ мытарь грѣшнныи. а коли хс҃ъ єго въвидєлъ. и позналъ рєкꙋчи. поиди за мною. и ѡнъ мытницю полнꙋ золота покиноулъ. и пошо(л) за нимъ (1489 Чет. 114 зв.); А пото(м) вы́шоль. и оуз(д)рѣ́ль мы(т)ни́ка и́мєнє(м) лє́вїю, а ѡнъ сєди(т) нá мы(т)ници. ємоу (ж) гл҃á иди зá мною (ХVІ ст. УЄ Літк. 18); мимо идоучи оувидѣль чл҃ка прозвищε(м) лεвїю сн҃а ал̾фεового. а ѡнь сѣди(т) на мыт̾ници (1556–1561 ПЄ 134); telonium, ми(т)ница (1642 ЛС 394).
