1. (найменша дитина в сім’ї) мізинец: Мѣзинєць, оуписа(л), сєстричнꙋ свою. ѳєѡ(до)рꙋ (Київ, кін. ХVІ – поч. ХVІІ ст. Пом.Печ. 32).
2. Вл.н.: гры(ц)ко мѣзинє(ц) з фо(л)ва(р)ку тє(р)навско(г) за ро(к) чиншꙋ (потрутивши прїво(з) сѣна чє(рн)цо(м) и хованє коровы по мана(с)ты(р)ско(и) зостало(и)) ѡстато(к) да(л) 8 (Львів, 1627 ЛСБ 1049, 6 зв. ).
СУМ 16-17 ст.