СУМ 16-17 ст.

Мѣра

мера
ж.
1. (засіб, предмет для вимірювання, зважування) міра: и не держи мѣру кривую, великую – куповати, а малую – продавати (XVI ст. НЄ 19); ꙋста(в)уємъ абы… в мєстє(х) н҃ши(х)… в торъго(х) збо(ж)є всѧкоє продавати мєра абы была… ро(в)на то є(ст) абы была по(в)на бо(ч)ка (1566 ВЛС 11); Тáкжє: снꙋръ Тєсє́лскїи, наꙋгóлникъ, мѣ́ра, прóба, рѧ́дъ, Стáнъ, порѧ́до(к), áлбо канѡ́нъ (1627 ЛБ 41); Рє́чъ абóвѣм̾ є́стъ нєпристóйнаѧ, и на(д) вшєлѧ́кꙋю Нєсправєдли́вость нáгоршаѧ, Двѣ вáзѣ, áбѡ двѣ мѣ́ры мѣти, єднꙋ бол̾шꙋю дрꙋгꙋ́ю мє́н̾шꙋю, на зрадли́воє ошꙋка(н)є и кꙋ шкóдѣ Бли́жнєгѡ (Київ, 1637 УЄ Кал. 97); congius, го(р)щокъ, мѣра, го(р)нεцъ (1642 ЛС 135); грѣшть (!)… котóрыє вагóю, мѣрою, и ло(к)тє(м) ѡшꙋкивають кꙋпцóвъ (Львів, 1645 О тайн. 107).
2. (кількість, величина, об’єм, розмір чого-небудь) міра: А бочки на тот попєл мают быти роблєни, ꙗкъ того ѡбычай єсть, в тꙋю ж мѣрꙋ, ꙗк ꙋ Кодни в пана Сопиги робѧт (Краків, 1539 AS IV, 214); Дєла два спижаныхъ старыхъ… кꙋлѧ до ѡбєюхъ ѡ(д)ноє мєры ѡколо на двє пѧди и на г҃ пальцы (1552 ОКЗ 35 зв.); а кꙋлѧ до вси(х) тыхъ са(р)патино(в) в о(д)нꙋ мεрꙋ ꙗкъ кꙋричεε ꙗ(и)цє  (1552 ООвр.З. 98 зв.); Тыхъ всихъ городє(н) которыє на мостꙋ стырє сто шє(ст)дєсѧ(т) ѡдна городнѧ а сами нє в о(д)нꙋ мєрꙋ (1552 ОЛЗ 176); А маю(т) пи(л)новáти встави(ч)нє вє(с)по(л) во всє(м); мѣры тєсанꙗ камєнꙗ… и мꙋровáнꙗ статє(ч)ного мєжи всєю чєлꙗ(д)ю и ꙋ́чнꙗми и(х), та(к)жє и строны стосованꙗ вáпна и всєи матєрии що до роботы мꙋлꙗ(р)скоє налєжи(т) (Львів, 1598 ЛСБ 324); Съпротивоси́лный: Равноси́лный. Такóи жъ рóвнои ваги, мѣ́ры, мóцы бꙋ́дꙋчїй (1627 ЛБ 128); нє самы́є ти(л)ко пóкармы, алє тє́жъ и мѣ́ра и́хъ вєли́каѧ ѡ́стрыє ср(д)ца нарꙋшáє(т) и тꙋ́пи(т) (серед. XVII ст. Кас. 64 зв.); Дóлгость вѣ́ка одногѡ бꙋ́дєтъ мѣ́ла л҃. локóтъ, а ширóкость чоты́рє ровна бꙋ́дє мѣ́ра всѣ́хъ вѣ́къ (серед. XVII ст. Хрон. 103); Под̾ одноє́ю мѣ́рою оучинє́ны бꙋ́дꙋтъ вси опóны (Там само);
въ мѣру — відповідно до: нєвѣ́ста… дала оучини́ти з̾ мѣди óбразъ Х҃въ, в̾ мѣ́рꙋ взрóстꙋ Хв҃а (Київ, бл. 1619 О обр. 17); а мє́ртвы(и) Въскрє́снꙋтъ єдини҃мъ Вóзрастомъ, стáрыи; и молѡды́и; нє вє(д)лє лѣтъ свѡи́хъ; но в̾ мѣрꙋ възраста хв҃а (Чернігів, 1646 Перло 144 зв.).
3. (одиниця вимірювання) міра: маєть мєрєно быти ѡт Городєльца до Клєвєцка и ѡпѧть тꙋю мєрꙋ вымєривши и тою ж мєрою взѧти мєрити ѡтъ рєки Тꙋрьи,… и ꙗкъ мєра стала…, такъжо долгаѧ мєра маєть стати ꙋ дꙋбровꙋ…, гдє Бєрєзоваѧ стрꙋга впала в Тꙋрю (Мизове, 1537 AS IV, 99); ꙋста(в)уємъ… абы была по(в)на бо(ч)ка в которо(и) бо(т)це (!) має(т) бы(ти) чотыри ко(р)цы мєры нашоє дво(р)ноє ро(в)ныє бє(з) вє(р)ху и трасє(н)ꙗ алє по(д) стры(х) котораꙗ мєра має(т) бы(ти) вымєрєна ꙋ ви(л)ни… а при собє має(т) мє(т) врѧ(д) мє(ст)ски(и) (1566 ВЛС 11); а ланъ волны(и) шолътискии з обшаромъ к тому лану которы(и) то ѡбша(р) маєтъ бы(ти) на шєсть ѡтринъ тамошнєє мєри (Пиянь, 1592 ЦДІАЛ 131, 615); За s҃ мѣ(р) су(к)на бризинъского по ві҃ гро(ш) мѣра  (Львів, 1594–1595 ЛСБ 1041, 6); и броны су(т) до(л)го(ст) и широта и высоко(ст) єго и мѣри(л) му(р) єго сто и соро(к) и чотиры ло(к)ти мѣри чоловѣчєи (XVI ст. КАЗ 659); Грани́цєю обвєсти в̾ áркꙋшꙋ папѣ́рꙋ, Котры(м) до выличє(н)ѧ нѣхтъ нє нáйдє(т) мѣрꙋ  (Київ, 1618 Вѣзер. 16); Кóблъ, или кобє́лъ: Корє́цъ, мѣ́ра (1627 ЛБ 53);
місцеві одиниці вимірювання сипких тіл.