Найдосконаліший, бездоганний: мóвлю жє то(т) гєтмáнъ си(л) нб(с)ны(х) нє то(л)ко є(ст) з пръшого пръ́шой ієрáрхии хóрꙋ, áлє зá всѣ(х) áгг҃лѡ(в),… в нб҃ѣ наипръшїй, найшлѧхєтнѣ́йшїй, найзацнѣ́йшїй, из̾ прирожє́нѧ(м), и лáскою… з̾ иншими досконáлостѧми // найфорємнѣ́йшїй (поч. ХVІІ ст. Проп.р. 286 зв.–287).
СУМ 16-17 ст.