СУМ 16-17 ст.

Мовчанє

мовчѣньє, мовчѣнѧ, молчанє, молчаньє, молчаня, молченъє, молчѣня, молъчаньє
с.
1. Мовчання, мовчанка: или нє вѣ́даєши єсли бы нє вмѣ(л) и́нок̾ с тобóю говорити; бо(л)шєє Єго нєв̾мѣлоє мо(л)ча(н)є, нєжє(л)и твоѧ изоу́чє(н)наа филосóфїѧ (п. 1596 Виш.Кн. 247 зв.); ѧ́ той ап(с)льскій бар̾зо прáвый вырокъ, нѣ́што мáло кꙋ оузнáнью ины(х) тобѣ звѣри(л). абы… нє была злүчона твоє́го мол̾чáньѧ порáда (Дермань, 1605 Мел.Л. 8 зв.); ѡ мовє́нью и молчáнью, ро(з)дѣ́лъ лд҃ (Острог, 1614 Тест. 157); Чáсъ тыжъ ю́жъ и ѡ(т) поєди́нкꙋ ѡпочи́нꙋти томꙋ, котóрый в̾ молчáню кохáєтьсѧ (Київ, 1619 Гр.Сл. 305); Вздыха(и) и жáлꙋи жє(с) єщє та(к) тєлєсны(и) и свѣ(ц)кїй,… //…та(к) нєгамованыи кꙋ мо(л)чаню, та(к) нєꙋкла(д)ны(и) в ѡбычаѧ(х) (Київ, 1623 Мог.Кн. 52–53); óнъ… до // пєвного чáсү молчáти постанови́лъ,… розꙋмѣ́ючи и́жъ… прє́з̾ молчáньє бáрзѣй пожитє́чнымъ мѣ́лъ бы́ти, анижє́ли нєвдѧ́чныи óныи сүдьє́вє (Київ, 1627 Тр. 558); Сѣ́тноє молчáнїє: Нáвышшєє молча(н)є (1627 ЛБ 131); Артаѯє́рѯ: Свѣ(т)лости áбо ѕлорєчє(н)ѧ, мóвчѣньє (Там само, 180); Артаѯє́рѯєсъ: Свѣ́тлость, áбо проклѧ́тство. або ѕлорєчє(н)є… Мóвчѣнѧ áбо ква(п)ли́во(ст) покладáючїй (Там само).
2. (оминання мовчанкою, приховування чого-небудь з певною метою) замовчування: Ꙗко жъ ты́хъ нови(н) ачъ нєпра(в)ди́выхъ алє шкодли́выхъ. о ва(с) тєпєръ по(л)ны оуши всю́ды. // Годи(т) ли сѧ вáмъ тоє на собѣ та(к) дóлго за мо(л)чáньємъ носити, бачє(н)ю вш҃ємꙋ порꙋчáєтсѧ (Острог, 1587 См.Кл. 4 зв.–5); ты(х) всѣхъ свѣдє́цствъ и пѡ́вѣстєй з̾ гєнáдїа приточѡ́ныхъ ꙗко нєпє́вныхъ и оповєдáньѧ нєгѡ́дныхъ, молчáньємъ самы́мъ збывáти боу́дємо (Острог, 1598–1599 Апокр. 107); И такъ одъ оного часу было въ молъчанью ажъ до року 1595, же отецъ владыка Володимерский о томъ зъ жадънымъ чоловекомъ (ни словъка) не мовилъ (Вільна, 1599 Ант. 591); За чимъ постерегаючи я того всего, абы то у вушахъ неприятелскихъ и невѣдомыхъ людей почтивыхъ не брьмяло и до уверенья жадного, яко речи несправедливые, не приходили и въ книгахъ въ молчанью тые его помовы змышленые неправдивые абы не зоставали (Луцьк, 1599 АрхЮЗР 1/VI, 273).
3. (цілковита тиша) мовчання: Бєзмóлвїє: ти́хост̾, молчáньє, нєгꙋчє(н)є, тишина, зати́шїє (1627 ЛБ 6).
4. (покірність, смиренність) мовчання: нє допущаю нєвѣ(с)ти үчити ани ста(р)шє(н)ства мѣти на(д) мужє(м) алє быти в мо(л)ча(н)и (ІІ пол. XVI ст. КА 507); такъ и тєпєръ нєдовѣръками и ѡ(т)щєпєнцами насъ жє вєнєрꙋютъ, и многїє досады задаютъ. што всѣ зъ стороны свѣта, зєшло бы сѧ з молъчаньємъ скро(м)нє тръпєти. Кгдыжъ сп҃съ нашъ блажєнъствомъ тыхъ почтїлъ, которыє… розныє досáды и ꙋкорїзны тръпѧтъ (Острог, 1587 См.Кл. 17); Пови́нна на ѡстáтокъ малжóнка дóбраѧ… при послꙋшє́нствѣ и тєрпє́нїю, молчáн̾є до мꙋ́жа своє́гѡ заховáти (Київ, 1646 Мог.Тр. 934).
5. (забуття, непам’ять) мовчання: Нє зайдєшъ в̾ глꙋбóкоє нѣкгды запомнѣнꙗ, Анѣ́ тѧ лѣ́та пꙋ́стꙗтъ в̾ до́лгоє молчѣ́нꙗ (Київ, 1622 Сак.В. 48); Нєсмєртє́лнои слáвы достóйный Гєтманє, Твоꙗ слáва в̾ молчáню нѣ́кгды нє зостáнє (Там само);
в (въ, у) мовчаню (молчаню, молчанью, молченъю) быти – не виявляти матеріальних претензій : Маєт… кнѧзь… тꙋю трєтюю часть имѣньѧ моєго дєржати и вживати на вѣчныи часы и к своємꙋ… пожиточномꙋ ѡборочати…, а мнѣ вжо… нєнадобє… въстꙋпати сѧ… и маєм того в молчанью быти (Острог, 1537 AS IV, 73); хто бы о имене лежачое давность земскую десет лет у молчаню был а ни листов упоминалныхъ не брал, таковый вже кождый вечне о том молчати // и мовеня о то мети не мает (Володимир, 1569 АрхЮЗР 8/VI, 261–262); теды яко мя и передъ тымъ частокротъ ведомость доходила, чогомъ въ молченъю былъ, же тотъ безбожникъ промышливаетъ вже и о здоровъю моемъ, хотячи мя его позбавити (Луцьк, 1599 АрхЮЗР 1/VI, 273); болъшε(и) ѡ(т) ста лε(т) ты(х) кгру(н)товъ нши(х) вла(ст)ныхъ дε(р)жачимъ, николи сε нε упоминали, ажь и до того часу в мо(в)ча(н)ю были (Київщина, 1600 ККПС 151);
молчанє вѣчноє, вѣчноє молчаня – відмова від будь-яких претензій : которы(и) то арсεни(и) болоба(н) записа(л)сꙗ самъ в гро(д) и въ зεмъствε на сεбε и на потомьки свои по(д) тисꙗчεю гривεнъ вѣчноε мо(л)чанꙗ и поко(и) манасты(р)цεви шпиталεви нашεму дати (Львів, к. XVI ст. ЛНБ 4, 2, 31); Кгды жемъ я пану Ярошу жадной маетности… до схованя не давалъ, и я то имъ зъ обу сторонъ самымъ и потомкомъ ихъ молчане вѣчное зоставую, и симъ теперешнимъ тестаментомъ остатный воли моее зоставилъ есми (Краків, 1595 АСД І, 198).
Cхожі слова: молчание