1. (не говорячи ні слова; без слів) мовчки: бо(з)скы(и) рóзꙋмъ нѣѧ́кїй ꙗ́кобы мóвч̾кы ѡб̾ѧснѧ́ютъ (поч. XVII ст. Проп.р. 137); А звлáща и(ж) Ѳєόдѡра в̾ правослáвїи слáвного, и вєли́ки(м) заи́стє рόзꙋмомъ ѡздόблєного, слы́шалє(м) жє тою (ж) стє́жкою ходилъ. И томꙋ прислꙋ́хатисѧ и присмотри́тисѧ хотѣ́лємъ, а нє и оучи́тисѧ, або мóлчки хвали́ти, ѧ́ко и́ныи (Київ, 1619 Гр.Сл. 186); Назнамєнóвꙋю: Мóвчки значꙋ, тáйно значꙋ, загáдꙋю (1627 ЛБ 68).
2. (не привертаючи уваги) тихо, потай: Алє По жидовъску, Или По Сарацє(н)скꙋ Намъ хри(с)тиꙗно(м) мовчки Скритє То ѡ(т)правовати Насъ ꙋбѣжаютъ, И Примꙋшаютъ (Львів, 1609 ЛСБ 421).
