Той, хто мовить, говорить: Той, хто мовить, говорить: а оумирáєт̾ собѣ, то єстъ, тѣлу и свѣ*ту, стáвшисѧ ємꙋ слѣпы́мъ, глꙋхи́м̾, нѣмымъ, хрóмымъ, и про(ч): оуста мáючимъ, а нє мóвѧчимъ, очи мáючимъ, а нєви́дѧчимъ... (Вільна, 1620 См.Каз. 11 зв.–12); пръ́вѣй положи рꙋкóю твоє́ю зна(к) Кр(с)та и ѡнѣмѣ́єтъ противꙋ мóвѧчїй... (Київ, 1622 МІКСВ 280); Съглагóлникъ: Поспóлꙋ мовѧчїй з оукрывжє́ннымъ, прокꙋрáторъ, рѣчникъ, спрáвцѧ (1627 ЛБ 126).
