1. (який має більшу владу, силу, більший вплив) могутніший: тεбε ꙗко чл҃вка во(л)ного и ни(ж)ли ѡни сами мо(ж)нε(и)шого и в ни(х) нεприпоручоно(г) … николи в моцы своε(и) нε мεли и ꙗко росказовати εму ничого нε могъли такъ дε(и) тεпεръ ставити нε могуть (Варшава, 1571 ЛНБ 5, ІІ 4043, 80); Кгды(ж) кáжды(и) з нихъ можнє(и)шимъ, мꙋдрєйшим̾, и зацнє(и)шимъ єди(н) на дрꙋгого хóчєтъ бы́ти на свѣтє (Острог, 1587 См.Кл. 12); бо пану владыце о все дей нетрудно, и все ему снадне приходить, яко можнейшому одъ мене, але дей тая справа мнѣ належить на шкрутьнѣй, кгжыжъ такие кгвалты посполите справують тихо, скрыте и потаемне сталсе тотъ кгвалтъ у именю владычомъ (Володимир, 1594 АрхЮЗР 1/І, 422); Абовѣмъ до тое церкви, для можнѣйшого продкованя, потреба всякой церкви, то естъ тымъ, которые суть повсюду вѣрные, сходитисе (Вільна, 1595 Ун.гр. 134); Того дѣля Сатана и сего остатнего вѣку, кончачи власть свою, през старших, найвышших, можнейших и мудрѣших преложоных церков пустошит внутрним непріятелем (Львів, 1605–1606 Перест. 48).
2. У ролі ім. Можновладець, вельможа: Алє пото(м) ры(х)ло коли сє ѡбычає // лю(д)скиє мєнити и пого(р)шивати поча(ли) длꙗ прє(с)тꙋпства и зꙋфа(л)ства лю(д)ского, внєтъ тєжъ ста(р)ши(и) и мо(ж)нє(и)ши(и), мо(ц)ю, во(и)ною, и кгва(л)то(м) королє(в)ства и прєложє(н)ства вшєлꙗкиє станови(т) почали (1582 Кр.Стр. 25–25 зв.); Полно нашихъ Россовъ и теперъ за вѣру свою православную… въ темницахъ. Въ вежахъ, въ вязеняхъ и на выгнаню! А можнѣйшихъ позвами, декретами, выроками и винами турбуете! (Київ, 1621 Коп.Пал. 931); ты́и, котóрыи плáчꙋтъ,… //… кри́вды понóсѧт̾ ѡ(т) мо(ж)нѣ́йши(х) (Львів, 1646 Зобр. 67–67 зв.).
