1. (родовитий, знатний, який має значну владу) вельможний: тот(ъ) жє квє́стъ або зы́скъ за товáры и крáмы дх҃ѡ́вныхъ рѣчєй ри́мови прихóдѧчїй пєрє(д) óчи кладє(т) самóє оуважє(н)є того ꙗко до шапѡ(к) чирвѡ́ны(х), лю́дє ба(р)зо мѡ́жныє с кролє́вскихъ, с кнѧжáцки(х) рожáєвъ… прихѡ́дѧ(т) (Острог, 1598–1599 Апокр. 172); яко панъ можный и светило веры нашое, нех ся о то у его королевъское // милости стараетъ (Вільна, 1599 Ант. 589–591 ); И царєй нєзличонихъ И рицєровъ барзо мощнихъ Назбиралємъ ѡ(т) всєго свѣта Нє мало ажъ до сєго лѣта Самсона барзо дужаго И цр҃а Алєксандра всєго свѣта можнаго (І пол. XVII ст. Сл. о зб. 16); мало прáцѣ мои, котóрꙋю ꙗ ꙗкѡ подáрокъ го(д)ный приношꙋ годно(м): котóрый ти(л)ко Крꙋлю(м) мѡ(ж)ны(м)… приналє́жи(т) (Чернігів, 1646 Перло 6 ненум.);
(який має велику силу, великий вплив) можний: Можни есте, але в землю и персть; мы же вмѣщаем божество всесовершенное и богатѣйшее (бл. 1610 Виш.Посл.Лв.бр. 233); Много людєй слабы(х) и (м)длы(х) в розꙋмѣ мóви(т). ѡто ꙗко дóбрый живо(т) ѡ(н) чл҃къ має(т) ꙗ(къ) богáты(и) є(ст), ꙗко слáвный вєли́кій ꙗко мо(ж)ный, и вы́нєслый (Київ, 1623 Мог.Кн. 23 зв.); Си́лный: Мóжный, си́лникъ, вєлмóжа, искꙋ́сны(и) (1627 ЛБ 113).
всесильний, всемогутній: Єсли цр҃ъ мóжный або кро(л) до мѣ́ста ꙗкóго слáвного вхóди(т), скóро бы з вóза з̾сѣлъ до мєщани́на бы ꙗкого встоупи́лъ, а за(с) бы то ꙗкого встоупи́лъ, а за(с) бы то нєвєли́кой мл(с)ти знакъ бы(л)? (поч. XVII ст. Проп.р. 258 зв.); Тому жъ можному Монарсѣ честь хвалу даймо (Львів, 1630 Траг.п. 174).
(значний силою, ступенем вияву) могутній: про што на прє(д)ки свои́ нє памєтáєтє, ѡ котóрых̾ по(л)нъ оувє́сь по(д)нб(с҃)ны(и) свѣтъ вєли́коє слáвы и ди́вноє спрáвы жє и нб҃са проникáла, и прє(д) прєстолъ божи(и) ставала, та(к) оу вѣрє и́сти(н)но(и) цѣлоє а крѣпкоє стáлости, ꙗко и в рыцє(р)скихъ спрáвахъ мóжноє а потꙋ́жноє дѣлности (Острог, 1587 См.Кл. 5).
2. Заможний, багатий: Ажъ есь можный, тай есь богатъ, не будь мерявый (XVI ст. НЄ 18); Ꙗ анъдрε(и) и ꙗ миха(и)ло… нε будучи εсмо можны в гроши за ꙋставичными воинами… позычили и възꙗли… на тую потрεбу зεмскую пинεзε(и) дεтꙗти сына пана гнεванова (Єсківці, 1563 ЛНБ 5, ІІ 4043, 25); подданых еси килка можных з волми, с конми и зо всимъ статком прочъ розогнала (Володимир, 1580 АрхЮЗР 8/ІІІ, 313); Кгды́ж̾ кóждый чоловѣ́къ мáрности є(ст) подóбный, Бы тє(ж) и ꙗкъ мóжный и на(д)дєръ бы(л) оздóбный (Львів, 1615 Лям.Жел. 2 зв.).
3. (надійний, сильний) міцний: А ю(ж) сѧ ю трóха писа(н) вáжимо тꙋѧ вш҃єй кнѧ(ж) мл(с)ти пн҃ꙋ своємꙋ мл(с)тивомꙋ приписáти и по(д) можнꙋю оборóнꙋ по(д)дáти (Острог, 1587 См.Кл. 2 зв.).
4. (який може, має можливості здійснити що-небудь) спроможний: Бг҃ъ… // мóжны(и) єстъ всє тóє заховáти што дарꙋ́єтъ (Єв’є або Вільна, п. 1616 Прич.отех. 13–13 зв.); Чи васъ Парки (єсли́стє у Бг҃а таки́ми, Въ живóтъ и см҃ртъ мóжными з̾ си́лами свои́ми) обрáзилъ чимъ (Вільна, 1620 Лям.К. 5).
5. (імовірний, правдоподібний) можливий: ваша… милость, … можная ли речъ, прошу: рачъ ме… до особное розмовы зъ собою ласкаве прыпустити (Рожанка, 1598 Л.Пот. 1029); безъ вѣри не есть речъ можнаа, же бы мѣлъ кто Богу ся прислужити (Єгипет, 1602 Діал. 56); а чáсомъ и лѣ́кара слыхáεмо мóвѧчого, ижъ тоу́ю хорóбоу злѣчи́ти лѣкáр̾ствомъ нε εстъ рέчъ мóжнаѧ (Острог, 1607 Лѣк. 68); Нє пытáюсѧ гєрєти́цкимъ сє́рдцєм̾, ꙗ́кѡ то є́стъ рєчъ мóжнаѧ Тѣ́лꙋ Х҃вꙋ и Крóви ѡбж҃єнной, бы́ти ѡ́разъ и в̾ нб҃ѣ…, и на Пр(с)тлѣ по(д) ѡсóбами Хлѣ́ба и Вина (Київ, 1646 Мог.Тр. 912).
6. Визначний, вагомий: Бáрзо в̾ кꙋнштах Марсóвыхъ, мóжнє сꙋ́тъ клєйнóты Котры(х) собѣ набыли Прóдкѡвъ твои́хъ цнóты (Львів, 1642 Бут. 2).
7. У ролі ім., ж. Можливість, імовірність: и εсли́ бы была мо(ж)наѧ тεлέсными ѡчи́ма дш҃εвноую цоу(д)ность ви́дѣти, конέчнε смѣѧ́ти би сѧ пришлó с ты*хъ нáши(х) гроу́быхъ приклáдовъ (Острог, 1607 Лѣк. 64); Ли́жъ нє є(ст) мо(ж)наа ихъ прá(з)новати спóсобо(м) нєдви́жимыхъ, длѧ то(г) и(ж) бѣ(г) крꙋгѡ(в) нб(с)ны(х) є(ст) нєрóвє(н) (Острог, 1612 Час.Туп. 308).
