Мытникъ | СУМ 16-17 ст.

1. (службова особа, що відповідає за стягнення митних і торгових плат) митник: Князь Михайло, маршалокъ а Ивашко Сопѣга а Ивашко, подскарбій, взяли личбу у мытника // Луцкого и Берестейского у Лeрина… со всихъ мытъ на тыи минутыи два годы (Краків, 1504 АЛМ І/2, 148–149); Бѡгданъ воєвода… даєм вашєи млсти знати, аж ишчє, коли бил пан исак, митником сꙋчавским, а ѡн сѣ имил порꙋкꙋ коснара ѡт лїѡв за антонїѧ тиж от лїѡва, за л҃з злат ꙋгръских, или по н҃з аспра за а҃ ꙋѡръс[кїи] (!), ꙗк ходѧт на мито (Гирлов, 1513–1515 Cоst. DB 509); Повєдил пєрєд нами кнѧзь Василєй Сонкгꙋшковича… штож который мыта по имєнѧмъ своимъ ѡтчизнымъ с стародавна ѡн маєть, ино дєй мытники наши; ѡных мыт єго звєчистых по имєнѧмъ ѡтчизнымъ брати ємꙋ нє допꙋщають (Львів, 1537 АS ІV, 89); тот цигань на имѣ Тоадєрь ѡн єго коупиль нашь вѣрніи болѣринь пань Дань портарь соучавскіи на свои правіи и питоміи пинѣзи ѡт Чолпань митникь и дал за нєго готовіи пинѣзи ѡ аспри (Васлуй, 1555 DBB І, 50); длѧ маε(т)ности вольныε εлεмέн̾та запродáны соу́т̾, дорóги мы(т)ники арε(н)доу́ютъ. зεмлѧ подѣ́лεна έстъ (Острог, 1607 Лѣк. 126); Мы́тникъ в̾прáвдѣ є́стъ, котóрый мы́та ѡ(т) кнѧзє́й прїймꙋ́єтъ и ты́и прє́з̾ ѡстатє́чнꙋю нєсправєдли́вость кꙋпꙋєт̾, и ѡ(т)толѧ зы́скъ набывáєтъ (Київ, 1627 Тр. 11); Мы(т)никь и дєся(т)ни(к) з боска Яцько дозорця панскыи… и вши(т)ко право было при томь (Одрехова, 1630 ЦДІАЛ 37, 2, 45 зв.); шляхeтъный панъ Станислав Шeлeмъпeцкий… протeстовал противъко… //… Васкови Булбe Прилуцкому,… Хвескови писарови, Баюбe ковалeви,… Ясъкови… мытъникови Нeродцe… бурмисътрови Олeкъсeeви Масълянъцe,… оныe [подданыe] под. часъ бeзкролeвя, в року прошломъ… в маeтности сeла Храскъ, Жолудзъкъ и инъшиe присeлки, до тыхъ добръ налeжачиe,… // такъ вси сполънe з собою сe намовивши… в тыхъ всих добрахъ розныe кривъди и шкоди починили (Луцьк, 1649 АрхЮЗР 3/ІV, 202–204);

У порівн.: тáкъ влáснє ꙗ́ко óво ви́дишъ шнꙋръ… до н҃ба досѧгáючїй: гдє и дїáвѡли при грѣхꙋ кáждомъ присѣ́дѧтъ, ꙗ́ко мы́тницы на комѡ́рахъ мы́тничи(х) (Київ, бл. 1619 О обр. 125 ).

Образно: тáкъ и Дїáволи злы́и дꙋ́ховє ꙗ́къ бы ꙗкі́и мы́тникѡвє, дш҃áмъ з̾ тѣ́лъ вы́шлымъ чи́нѧтъ трꙋ́дность, гамовáнѧ, и прєшкóды инстигꙋ́ючи ѡ розмаи́тыи грѣхи, дꙋ́шꙋ обвинѧ́ючи, и óнꙋю порвáти хотѧчи (Київ, 1625 Коп.Ом. 157).

2. Те саме, що мытаръ у 1 знач. : тамъ єсми знашолъ чл҃вка малого возрастомъ. имєнє(м) закхѣѧ. вчинилъ єсми єго тако(ж) мытнико(м) (1489 Чет. 322 зв.); Гд҃ь на(ш) Іи҃с Хс҃, котóрый є́стъ моцъ Бж҃аѧ и мꙋ́дрость:… намъ ѡ Мы́тникꙋ и Фарисє́и приповѣ(ст) прєкладає(т) (Київ, 1637 УЄ Кал. 2).

3. Те саме, що мытаръ у 2 знач.: Ѡ(т) того съ(т)рáшного глáсѫ засмѫ́тѧтсѧ вши(т)ци чл҃ци и бѫдѫ(т) ли́чбꙋ чини́ти. ко(ж)ды(и) ѡ(т) своєго шафовáнѧ… мы(т)ници, є́п(с)копи, и сщ҃ни́ци ѡ(т) своихъ ѡ́вєчо(к) рахѫ́но(к) ли́чбѫ бѫдѫ(т) чиниты (ХVІ ст. УЄ № 29519, 10 зв.); Мытáръ: Мы́тникъ, нєпрєло́жна вє́щъ є́ст̾ лихоимѣ́нїѧ, и злобы, и нєпрáвды (1627 ЛБ 67).

4. Той, хто присуджує душі на митарство: кáждаѧ намѣ́тность дꙋшє́внаѧ, и ко́ждый грѣ́хъ, ѡсобли́во(г) мы́тника ма́єт̾, и выбадачѧ (Львів, 1642 Час.Слово 268 зв.).

5. Вл.н.: У Гриня Мытника: копъ дви грошeй готовыхъ, сокиру, сeрмягу (Житомир, 1618 АрхЮЗР 3/І, 218);

у складі вл.н. : Врадъникъ… з боꙗры… вεлъ… ѡ(т) могилы го(н)чарыхи к вε(р)хомъ болота врочыща Мытника… ѡтъ мытника болота к нεмировцε дꙋбровцε… //… кꙋ врочыщꙋ Бεломꙋ рꙋкавꙋ (1546 ОГ 92–92 зв.).