1. (є можливості для здійснення чого-небудь) можна; можливо: Не можна, ст҃лю, тое мнѣ вчинити (І пол. XVII ст. Рєз. 178); А ꙗкóвы(м) спóсобомъ сꙋтъ,… зрозꙋмѣ́ти нє мóжна… Котóрыми то слѡ́вы самóмꙋ, тóлко Ѡ(т)цє́ви жрóдло, и почáтокъ припи́сꙋєтсѧ (Київ, бл. 1619 Аз.В. 94); на высоце уважный розсудокъ его милости господина отца архимандриты (если можна тому дѣлу досыть учинити) пущаю (Київ, 1631 ПККДА ІІ-1, 408).
2. (дозволено) можна: Прє(д)мова ко(ж)домꙋ чл҃кꙋ хр҃тіа(н)скомꙋ, моужє(м) и жєна(м), то є прєдословїє по в̾сѧ нє(д)ли мо(ж)на прє(д) єѵ(҃г)ліи (Мановиця, 1600 ЗНТШ CLI, 191).
