1. Те саме, що можна у 1 знач.: Послáнїє бовѣ(м) ѡноє нє жадный пєрєхо(д) з мѣ́сца на мѣ́сцє з̾ собóю приноситъ, алє з бо(з)ского ѡного єстєства, котóрого ви*дѣти и ѡглѧдати нє можно єго ви́димоє при́стѧ и притомно(ст) (поч. XVII ст. Проп.р. 137 зв.); Ꙗкъ áлбо ѡ(т)кóлѧ мóжно є́стъ, а й ѡ́вшємъ ꙗ́къ нє шалє́нство є́стъ, ѡ(т) стрáшныхъ, и самы́мъ Аг҃глѡмъ нєрозꙋмѣ́ны(х) тáємницахъ Бо(з)ского нєдостигнє́нѧ и скры́тости вáжитисѧ довѣ́довати (Київ, 1619 Гр.Сл. 292); вє́нцъ, и найзвѧзнѣ́йшєє слóжноє Грє́цкоє слóво, подóбнымъ тáкъжє звѧ́знымъ, и слóжнымъ по славє́нскꙋ вы́ложити є(ст) мóжно (Київ, 1623 МІКСВ 74); Стєрпи́мо, оудобонóсно,… що мóжнѡ стєрпѣ́ти зноси(ти) (1627 ЛБ 121); ѡсѧжи́мый: Котόрого мόжнѡ дотыкáтисѧ (Там само, 154); А при тóмъ сóвѣсть; ꙗкѡ ꙗдови́тїй робáкъ: начнє́тъ гри́зти дꙋшꙋ; и дáрмо приводи́ти мимошє(д)шїи; рєчи: мóжно тєбѣ былó покáѧтисѧ грѣхѡ(в), но нє слүхалистє рáди мои́ (Чернігів, 1646 Перло 157 зв.).
2. Те саме, що можна у 2 знач.: В чомъ и на(м) во(н)т̾пити нє потрє́ба кгды(ж) оу бг҃а лѣтъ тысєча ꙗкъ єди́нъ, и нє є(ст) ємꙋ никóли нє мóжно ничóго (Острог, 1587 См.Кл. 12); нѣкомꙋ не можно, толко единомꙋ христу богу безгрѣшному грѣхи ѡтпꙋщати людем (поч. XVII ст. Вол.В. 84); А что ты пишешъ, чтобы я съ пана Сливницкого управу учинилъ, и то мнѣ не можно учинить, потому что мнѣ онъ шляхтичъ ровной (Полтава, 1647 АЮЗР ІІІ, 98).
